Розташований у будівлі історичної майстерні вітражів S. G. Żeleński (С. Г. Желенський), «живий музей» пропонує унікальну можливість познайомитися з діючою майстернею вітражів.

Тут можна поспостерігати за роботою майстрів та довідатися про процес створення монументальних виробів зі скла. Постійна експозиція музею: Галерея молодопольських майстрів вітражу – єдине місце в Польщі, де можна помилуватися вітражами чотирьох видатних художників початку ХХ століття: Станіслава Виспянського, Юзефа Мегоффера, Войцеха Ястшембовського та Стефана Матейка (племінник Яна Матейка).

Крім того, на всіх поверхах студії представлені чудові проєкти та приклади завершених робіт з більш ніж столітньої історії цього місця.

Наша історія

Історія Краківської фабрики вітражів сягає 1902 року. Її засновником був Станіслав Габріель Желенський – брат Тадеуша Бой-Желенського. Станіслав, архітектор за фахом та пристрасний патріот, вирішив створити першу в Польщі видатну майстерню вітражів.

Він спроектував будівлю, спеціально пристосовану для роботи над вітражами, якій передували пошуки по Європі, відвідування численних майстерень та збирання натхнення. Багатоквартирний будинок був завершений у 1908 році і залишається нашим осередком до сьогодні. На жаль, Желенський недовго насолоджувався своїм підприємством – він загинув у 1914 році від пострілу під час битви під Ґрондами. Після його смерті студією керувала його дружина Ізабела Желенська, уроджена Мадейська. Вона проявила себе як ефективна бізнес-леді та чудова колористка, а краківські художні вершки збиралися в її ательє на верхньому поверсі багатоквартирного будинку. Із майстернею співпрацювали Станіслав Виспянський, Юзеф Мегоффер, Генрик Узембло, Ян Буковський, Кароль Фрич та Войцех Ястшембовський.

Желенська вдало поєднала мистецтво з бізнесом: роботи, зроблені в майстерні, були представлені та нагороджені на багатьох польських та міжнародних виставках, зокрема на Виставці декоративного мистецтва в Парижі, звідки майстерня привезла золоту медаль за вітражі для кафедрального собору на Вавелі.

Початок Другої світової війни не порушив роботи майстерні – призупинив її лише на декілька тижнів. Кілька разів їй погрожували виселенням, але, на щастя, цього не відбулося. У 1952 році студія була націоналізована, а потім декілька десятків років діяла під управлінням різних трудових кооперативів.

Після періоду трансформації у 2000 році заклад був викуплений молодим художником Пьотром Островським з рук кооперативу, що занепадав. Островський відреставрував інтер’єр кам’яниці та відновив якість вітражів, виконаних у майстерні. Незабаром, у 2004 році, він вирішив поєднати створення вітражів з популяризаційно-просвітницькою діяльністю – так виникла Майстерня-Музей вітражів.

Студія, як і сто років тому, бере участь у престижних виставках та отримує численні нагороди й медалі, в тому числі «Sybilla 2017» за проєкт «Apollo w Budowie» (“Аполлон в Будівництві”) – виконання перед відвідувачами згідно з проєктом Станіслава Виспянського, визнано найкращою музейною подією року.